АЛХІ́МІК, а, ч. Той, хто займається алхімією. Реторта з ртуттю була неодмінним предметом у лабораторії алхіміка (Рад. Укр., 15.V 1946, 2); Ця кімната чимось скидалась на житло чаклуна або потаємну лабораторію середньовічного алхіміка (Збан., Переджнив’я, 1960, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 35.