БЕЗЛИ́КИЙ, а, е. Те саме, що безли́ций. Весь людський потік пропливав мимо неї гомінкою, живою, але безликою масою, мов у тумані… (Ряб., Жайворонки, 1957, 158); Радянська влада тому й перемогла.., що в кожній людині прагнула бачити не безликого представника маси, а живу, неповторну, незамінну індивідуальність (Рад. літ-во, 5, 1966, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 133.