БЕЗНО́ГИЙ, а, е.
1. Який не має ноги або ніг, втратив ногу (ноги). Після великої зими Вернувся і Максим безногий: В поході, каже, загубив (Шевч., II, 1953, 54); // У якого немає кінцівок (про тварин). День за днем і ніч за ніччю полізли, мов безногі черви поплазували (Мирний, III, 1954, 24); Личинки землисто-сірі, матові, трохи зморщені, безногі (Шкідн.. рослин, 1949, 169); // розм. Який має покалічені, паралізовані ноги; // у знач. ім. безно́гий, гого, ч.; безно́га, гої, ж. Людина, що втратила ногу (ноги). Стукали милицями безногі й криві (Донч., III, 1956, 144).
2. розм. Який не має ніжки, ніжок (про меблі). Тут [у комірчині] мостилися в безладді один на одному безногі стільці (Донч., II, 1956, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.