БЕ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до бе́хати 1. А там футбол [м’яч] десь за ворітьми на вигоні бехне (Головко, І, 1957, 191).
2. перех. Сильно вдарити. Він і його [діда] в потилицю як бехне, да з хати й виштовхнув, аж той лобом об стіну вдарився (Барв., Опов.., 1902, 500).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 164.