БИСТРИНА́, и́, ж. Швидка течія, а також місце, де найшвидше тече вода в річці. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Н.-Лев., III, 1956, 225); Остап опиравсь бистрині з усієї сили.., пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355); * Образно. Тепер все життя її вийшло з тихої і мутної заводі на широкий простір, на бистрину (Коз., Вісімсот.., 1953, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 167.