БЛАГОДУ́ШНО. Присл. до благоду́шний. — Ви чіпляєтесь, діти мої, — благодушно обізвався Аркадій Петрович, кінчаючи борщ (Коцюб., II, 1955, 386); Кучеренко грає музичний вступ. Гості благодушно слухають мелодійну музику (Голов., Поезії, 1955, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 193.