БЛИЩА́ТИСЯ, щи́ться, недок., рідко. Те саме, що блища́ти 1. Ой, в полі-полі криниченька, В ній вода блищиться (Укр.. думи.., 1955, 211); Глянь, як хвилі від срібла блищатьсяі Глянь, як небо синіє вгорі! (Л. Укр., І, 1951, 66); // безос. Став, дивлюся: в вікнах блищиться, але вікна позаслинювані, не видно нічого (Фр., V, 1951, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 201.