ГЕ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ге́пати і звуки, утворювані цією дією. Вівчарські окрики лунають по темній штольні, перемішуючися з глухим гепанням дзюбака (Фр., IV, 1950, 25); Біля воріт верескливо засюрчав старшинський сюрчок, і за ним долетіло сильне гепання по воротях ломакою (Епік, Тв., 1958, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 53.