ГРА́ВІЙ, ю, ч. Обкатані водою уламки гірських порід, що використовуються як будівельний матеріал. Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вугластих камінців гравію (Багмут, Опов., 1959, 42); Доріжки, посипані гравієм, вели у різних напрямах (Трубл., Мандрівники, 1938, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 152.