ГРЕБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., неперех. і перех. Підсил. до гребну́ти. Казимир гребонув веслом воду і перекинув човен (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 509); Кінь гребонув копитами землю і помчав.. в степ (Десняк, II, 1955, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 163.