ГРУДКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Покритий грудками (у 2 знач.). Заморозь ще міцно тримала, а там, де не було снігу, чорніла грудкувата земля (Кобр., Вибр., 1954, 112); Христина.. втупила погляд в дорогу, нерівні колії якої зеленіли грудкуватим.. льодом (Стельмах, Хліб.., 1959, 211).
2. Те саме, що грудкови́й. Грудкувата структура грунтів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 180.