ГРІЗЬБА́, ГРОЗЬБА́, и́, ж. Погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою (Мирний, І, 1954, 114); Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів (Стельмах, Хліб.., 1959, 548).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 170.