ДАЛЕНІ́ТИ, і́є, недок.
1. Здалека виднітися, мріти. Темні гори даленіли у вечірній млі (Гонч., Вибр., 1959, 182).
2. Відходити далеко, в далечінь; віддалятися. Постать її зменшувалась, даленіла і зрештою зникла (Руд., Вітер.., 1958, 438); Він не спускав очей з постаті Семена Лехмана, що даленіла і маліла на його очах (Турч., Зорі.., 1950, 48); Літо даленіє, даленіє літо, і шепочуть з вітром запізнілі квіти (Сос., Солов. далі, 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 208.