ДИКТ, у, ч.
1. Тонкі пластинки дерева, які застосовують для обклеювання столярних виробів, щоб надати їм гарного вигляду.
2. Деревний матеріал, склеєний з декількох тонких пластинок дерева; фанера. На схилі невисокого пагорба.. стояв дерев’яний кілок з невеличким шматком дикту, прибитим двома гвіздками (Собко, Нам спокій.., 1959, 61); Ганджа змайстрував з дикту ящичок, дав Оксані (Шиян, Гроза.., 1956, 603).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 275.