ЗАВА́Л, у, ч.
1. Дія за знач. завали́ти 1. Завал тепляка стався за кілька хвилин до кінця перерви (Собко, Зор. крила, 1950, 224); Він оглянув уважно купу породи і всю штольню, чи нема небезпеки повторного завалу (Кол., Терен.., 1959, 213); — Завал, — сказав Льошка. — Тут недавно стався завал. Бачиш, — земля свіжа (Мокр., Острів.., 1961, 68).
2. Нагромадження, велика купа чого-небудь обваленого або зваленого. По місту б’є далекобійна артилерія, налітають бомбардувальники. Ми не встигаємо розбирати завалів (Кучер, Чорноморці, 1956, 268); Величезні берези й осики лежали мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали (Перв., Дикий мед, 1963, 426);//Перекриття, спеціально зроблене навалюванням дерев, каміння і т. ін. Дорога перед селом була наглухо закрита дубовими завалами (Гончар, III, 1959, 95); На вулицях робилися завали, барикади (Ів.. Таємниця, 1959, 100); // Велике нагромадження, скупчення чого-небудь, що зібралося за певний час. Весною в час поводі на гірських річках часто бувають крижані завали. Крижина зачепиться десь за гострий виступ каменю чи сяде на мілину, а до неї пристане друга, третя (Чорн., Визвол. земля, 1950, 81); Завали промислової продукції; * Образно. — Ти мені пробач, будь ласка, що я так рідко забігаю тебе провідати. Роботи, розумієш, цілий завал (Гур., Осок. друзі, 1946, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 35.