ЗАВИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок.
1. Пронизливо, тужливо вити. Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Шевч., І, 1951, 112); Звір у яру виє-завиває (Мирний, V, 1955, 264); Серед ночі лев страшно ричав, завивала гієна (Граб., І, 1959, 474).
2. перен. Утворювати звуки, подібні до виття (про явища природи). Вулицями серед мурів Метелиця завиває, Слід усякий замітає (Фр., XIII, 1954, 20); // безос. Завивало, бурхало і мело.. майже цілу добу (Коз., Сальвія, 1959, 186); // Утворювати довгі, протяжні звуки (про механізми, машини і т. ін.). А з того боку, біля кузні, тонко завивала циркулярка (Мушк., Чорний хліб, 1960, 102); // Видавати довгу протяжну мелодію, звукові сигнали і т. ін. (про музичні інструменти, сигнальні апарати і т. ін.). У великому залі ресторану завивали і хлипали скрипки (Збан., Переджнив’я, 1955, 217).
3. розм. Голосно і протяжно викрикувати; протяжно виючи, стогнати. Аж лящить Жіночий регот. Завиває, Реве хазяїн: — Будем пить, Аж поки наша доня спить (Шевч., II, 1963, 32); — Оа-оа-оа-оа, дайте мі го [мені його]!.. —в якімось пароксизмі завивав Юріштан і без свідомості.. кинувся на Марусяка, прямо на ніж… (Хотк., II, 1966, 292); // Співати протяжно, тужливо або не в лад.
ЗАВИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ЗАВИ́ТИ, в’ю́, в’є́ш, док., перех.
1. Робити завитки, закрутки на чому-небудь; закручувати. Одні дівчата витискають гострою машинкою листя та пелюсточки, другі оправляють дроти в те листя, треті фарбують, четверті крохмалять, завивають та розправляють (Л. Укр., III, 1952, 491); //Закручуючи волосся, робити кучері. Навіть в убранні Алли Михайлівни з’явилась недбалість, вона все більше ходила в пеньюарі і покинула завивати волосся (Л. Укр., III, 1952, 618); Гримери готували бороди, фарби, парики, розчісували та завивали їх (Моє життя в мист., 1955, 48).
2. Вплітати, з’єднувати в одне ціле. Оця красуня [Прага] ніжно-руса, Що квіти в коси завива, — Це мужній голос Яна Гуса І Яна Жижки булава (Рильський, І, 1956, 316); // Виготовляти що-небудь, сплітаючи з чогось. Ой зав’ю вінки да на всі святки (Чуб., III, 1872, 190).
ЗАВИВА́ТИ3, а́ю, а́єш, недок., ЗАВИ́НУ́ТИ, и́ну́, и́не́ш і рідко ЗАВИ́ТИ, в’ю́, в’є́ш, док., перех. Загортати в що-небудь, обмотувати чимсь. Сухі препарати завивали у мішки (Март., Тв., 1954, 315); Івоніка завинув у платину потрібні папери (Коб., II, 1956, 183); Думбадзе оголив їй руку і завинув її стерильними серветками (Смолич., Прекр. катастр., 1956, 206); — Завий Оленку в мою хустку, бо змерзне, як муха! (Чендей, Вітер.., 1958, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 46.