ЗАВУ́ЛОК, рідше ЗАУ́ЛОК, лка, ч., розм. Прохід між двома вулицями; провулок. Вершники опинилися у вузькому лабіринті кривих завулків та вулиць (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Після страшенного бігу ми спинилися захекані у темному заулкові (Кол., На фронті.., 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 62.