ЗАГА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. зага́вляться; док., розм,
1. Зацікавившись, захопившись чим-небудь іншим або задумавшись, виявити неуважність до когось, чогось. Нива вузька, вигарцьована, по обидва боки зелена царина, куди безперестанно лізе худоба. Тут тільки пильнуй та пильнуй, а загавився, так і знай, —наживеш біду (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34); Тут [на ярмарку], якщо загавишся, то зімнуть тебе вмить, перейдуть, затопчуть, навіть не помітивши, що ти за один (Гончар, І, 1959, 45).
2. Затриматися, загаятися де-небудь. — Дружба, брате, велике діло. Бач, як тільки де-небудь загавився, так уже й кинувся кожен: де Маковей? (Гончар, III, 1959, 303)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 65.