ЗАДО́К, дка́, ч.
1. Задня частина (воза і т. ін.); протилежне передок. Прочани поприв’язували вірьовками в’язки сіна на задках повозок і понабивали ним повозки в задках і передках (Н.-Лев., І, 1956, 574); Задок брички; Задок саней.
2. Зменш, до зад 2. На кого ти готував сіль і різав щетину? На ворога? — Ні, на дитячий задок чи спину, бо тобі вже шкода було дати яблука малечі (Стельмах, II, 1962, 120).
3. рідко. Те саме, що за́дник 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 114.