ЗАПА́ЛКА, и, ж.
1. заст. Сірник. Чи нема у вас запалки? Нічим люльки запалити (Сл. Гр.); То солі нам тра купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок, чи там ще чого, а то таки й хліба нестане, та вже й по грошах… (Л. Укр., III, 1952, 643).
2. військ., розм. Те саме, що Запа́лювальна бо́мба (див. запа́лювальний). — Він [літак] запалки скидає! (Кучер, Чорноморці, 1956, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 241.