ЗАСМУ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сму́ток. Додому я приїхав пізно, коли вже місяць росив на ясени вологе срібло. В хатині причаїлись темрява і засмута (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 684.