ЗАСТУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до засту́кати2. Очі блищать, а сама [Пріська] бліда, труситься… Так звір тремтить, застуканий у тісному кутку (Мирний, III, 1954, 63); Застукана на тім, що дивилася йому вслід, ..Ксеня швидко відвернулася (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 65); Налякані несподіванкою, застукані зненацька, німці втратили всю свою войовничість (Коз., Гарячі руки, 1960, 241); Застукана на гарячому, вона.. зовсім втратила будь-яке самовладання (Збан., Ліс. красуня, 1955, 151); У чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло застукані негодою ластів’ята (Гончар, III, 1959, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 336.