ЗА́СУД, у, ч., діал. Вирок. Я видав і сповнив жорстокий, нічим не мотивований засуд на смерть (Фр., III, 1950, 254); Суддя встав і, мов у суді засуд виголошував, сказав спокійно і поважно: — О шостій годині прийде до нас руський священик (Мак., Вибр., 1954, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 338.