ЗАТРУБИ́ТИ, трублю́, тру́биш; мн. затрубля́ть; док.
1. неперех. Почати трубити, видавати звуки за допомогою труби, сурми, рога і т. ін. Приложила [Мирослава] гарно точений ріг до своїх коралевих уст і затрубила на весь ліс (Фр., VI, 1951, 17); В тому кінці села затрубив пастух — сигналив жінкам, щоб корови доїли (Томч., Готель.., 1960, 68); // Заграти, видати звуки на трубі і т. ін. Лукин устав із ношів, підніс трембіту, затрубив тричі (Черемш., Тв., 1960, 46).
2. неперех. Почати видавати, створювати звуки, схожі на звуки труби. Під вікном затрубив клаксон.. Шофер.. когось викликав механічним натискуванням на клаксон (Панч, II, 1956, 75); // Видати звуки, схожі на звуки труби. Пароплав три рази затрубив (Ірчан, II, 1958, 265).
3. неперех. Зазвучати, заграти (про музичні інструменти). Затрубили рано труби (Рудан., Тв., 1959, 499); — Не тепер дасть одповідь, то в день останній,— заскрипів Сулейман.— О! як затрубить тоді сурма і прочитає Аллах книгу в його лівій руці!.. (Коцюб., II, 1955, 148).
4. перех. Почати грати що-небудь. Пішли [троянці], марш сумно затрубивши, Перед же вів сам пан Еней (Котл., І, 1952, 211); //Граючи на трубі, сурмлячи і т. ін., сповістити про що-небудь. Ходкевич глянув у поле, стиснув нервово губи і наказав затрубити гасло бойової готовності (Мак., Вибр., 1956, 471); Коли тривогу уночі затрублять сурмачі і навхрест небо перетнуть прожекторів мечі — наш батальйон за п’ять хвилин зведеться як один (Гонч., Вибр., 1959, 138).
◊ Затруби́ти в похі́д (похо́д) — повідомити за допомогою труби, сурми про виступ (війська, загону і т. ін.). [Молодиця:] Півроку тілько й пройшло, як побрались, а там затрубили в поход — мене Михайло покинув (Вас., III, 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 361.