ЗАТУ́РКАТИ1, аю, аєш і ЗАТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.
1. Почати туркати, турчати, видавати туркотливі звуки (звичайно про горлиць). Дерева заколихались, гілля до гіллі прихилилось, затуркали горлиці (Стор., І, 1957, 83).
2. Почати утворювати звуки, подібні до турчання. Затуркав тарабан, важкії чоботи Застукали по плитах (Фр., XIII, 1954, 311); Машина затурчала і повернула назад у слободу (Добр., Тече річка.., 1961, 124).
3. перен., розм. Заговорити безперервно, скоромовкою. От як затуркали, затуркали — бо звісно, як наші молодиці, скільки їх не буде, та як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш (Кв.-Осн., II, 1956, 12).
ЗАТУ́РКАТИ2 див. зату́ркувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 366.