ЗАЩЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. заще́плять; док., перех., діал. Піддати щепленню. — Фізик приїхав віспу щепити і защепив усі діти (Фр., VII, 1951, 294); // перен. Прищепити. Отець Василь за півгодини.. встиг розпитати у Раїси, хто вона й звідки, і злегка докорити покійній вчительці, що не вміла защепити молодшому поколінню духу покори (Коцюб., І, 1955, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 420.