ЗАЮРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., діал. Почати пустувати, поводити себе вільно, грайливо. Уранці, умите росою, з-за гір осміхнулося сонце, і зайчики жваві кругом застрибали по хвилях, засяяв злотистий пісок, на піску заюрили морськії кузки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 174); Дидона кріпко заюрила, Горщок з вареною розбила (Котл., І, 1952, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 421.