ЗДРЕ́ЙФИТИ, флю, фиш; мн. здре́йфлять; фам. Док. до дре́йфити. [Смола:] Хто сильний, ..хто знає, чого він хоче, той ніколи не здрейфить (Мик., І, 1957, 120); Зараз Микола не на жарт здрейфив. Він відчував себе злочинцем. А із злочинцями відомо яка розмова (Збан., Курил. о-ви, 1963, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 549.