КОЛЕКТИВІ́СТ, а, ч. Послідовник, прибічник колективізму. В тому-то, власне, й полягає сила колективіста, що все, в тому числі і свій талант, він цінує лише в тій мірі, в якій цей талант може стати суспільним набутком (Рад. літ-во, 9, 1966, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 217.