КОЛІСНИ́К, а́, ч. Колісний майстер. [Вареник:] Прощавай, треба ще до колісника забігти, і той теж вже четвертий день колесо лагодить… (Кроп., II, 1958, 196); По сторінках літописів проходять.. «закріпщики», «полтавські колісники», «казанські обідники» — так називали майстрів, що робили колеса для тисяч возів (Наука.., 5, 1963, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 225.