КОМИ́Ш, у́, ч.
1. (Scirpus L.). Висока водяна або болотяна багаторічна рослина родини осокових. Під тими вербами не було очерету ні комишу (Н.-Лев., І, 1956, 411); Поблизу берега осока, далі очерет, комиш, водяна сосонка-хвощ (Курс заг. геол., 1947, 124).
2. розм. Те саме, що очере́т. Чутно було, як шелестить комиш шорстким листом та іноді хрусне під ногою суха очеретина (Коцюб., І, 1955, 348); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (Донч., І, 1956, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 245.