КО́ПАНКА, и, ж.
1. Невелике водоймище з грунтовою водою, викопане для господарських потреб; сажавка. Недалеко від землянки.. чорніла яма, обставлена очеретом. То — копанка для води (Мирний, II, 1954, 81); По обіді Тіна мила в копанці миски (Мушк., День.., 1967, 23); В непроточних водоймах з невеликою кількістю води (у ставках, копанках) завантажувати більш як 40 кг льоносоломки на 1 куб. м води.. недопустимо (Техн. культ., 1956, 85).
2. Криниця без зрубу. Добрі люди викопали ямку і вправили кадіб, та й стала копанка (Свидн., Люборацькі, 1955, 209); Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка (Сл. Гр.); Тут [на луках] була, мабуть, копанка, бо від села сюди тяглася луками стежка (Панч, Гарні хлопці, 1959, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 279.