КОРА́ЛЬ, ю, ч. Збірн. до кора́ли 2. — В мене віночок з чистого злота, З перлів дрібних та королю (Л. Укр., І, 1951, 330); * Образно. [Бабуся:] Кажуть, в них [плотарів] були залізні руки, .. А кров густа з червоного королю (Воронько, Казка.., 1957, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 286.