КОРЕ́КТОР, а, ч. Фахівець, що займається читанням і виправлянням коректи (у 1 знач.). Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (Фр., VI, 1951, 291); Виправлення в тексті роблять з допомогою коректурних значків. І люди, які займаються цією непомітною, але необхідною роботою, називаються коректорами (Наука.., 5, 1965, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 287.