КО́РПУСНИЙ, а, е. Прикм. до ко́рпус 2-4, 8. Корпусна сталь; корпусна артилерія; Корпусний шрифт; // у знач. ім. ко́рпусний, ного, ч. Командир корпусу (у 4 знач.). Корпусний стояв на пероні. Круг нього штаб: усі ці люди, непогані офіцери, були під Верденом (Кач., II, 1958, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 301.