КОСТРУБА́ТО. Присл. до коструба́тий 1,2. Стіл.. прикритий .. білою скатертю, з-під якої кострубата заломлюються контури посуду (Вільде, Сестри.., 1958, 362); Як умів (хоч, може, часом не дуже переконливо виходило та кострубате трохи), сперечався з Павлом (Головко, II, 1957, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 308.