КОФЕЇ́Н, у, ч. Речовина (алкалоїд), що міститься в насінні кави, листках чаю та ін.; застосовується в медицині як тонізуючий засіб. — Що! Серце? Дайте мені кофеїну, камфори..,— я повинен діяти (Ю. Янов., І, 1954, 161); Внаслідок вмісту кофеїну чай має і тонізуючі властивості (Укр. страви, 1957, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 312.