КРАВА́ТКА, и, ж. Зав’язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси. Йшли.. похмурі робітники, і їх суворість наче замикали чорні костюми аж до краваток з крепу (Коцюб., II, 1955, 401); Федір Архипович розстебнув комір сорочки і зняв краватку (Рибак, Час.., 1960, 174); Довго стояв [Іван] перед дзеркалом, вив’язуючи краватку (Зар., Світло, 1961, 7).
Піоне́рська крава́тка — трикутна червона хустина, яку носять піонери на шиї, зав’язуючи довгі її кінці вузлом. — Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає? Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках (Гончар, III, 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 318.