КРАМ, у, ч.
1. збірн. Предмет торгівлі (звичайно фабричного виробництва); товар. Накупили І краму й пива наварили (Шевч., II, 1953, 64); В кінці вулиці стояв високий будинок, а під ним були крамниці з усяким крамом (Н.-Лев., II, 1956, 206); Голосно пропонують свій барвистий крам молоді квіткарки (Чаб., Балкан, весна, 1960, 270).
2. розм. Те саме, що ткани́на 1. В перший ярмарок набрала [мати] їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (Свидн., Люборацькі, 1955, 11); Крам розмотували [погромники] а штук і стелили собі під ноги (Смолич, II, 1958, 41).
3. заст. Крамниця. [Купець:] Приходь до мого краму, я мила дам без грошей (Л. Укр., II, 1951, 229); Ходив по місту, зазирав до крамів, розмовляв із знайомими (Круш., Буденний хліб.., 1960, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 322.