КРЕТИНІ́ЗМ, у, ч.
1. Хвороба, спричинена порушенням діяльності щитовидної залози; проявляється в різко вираженій фізичній і розумовій недорозвиненості. Брак гормона підшлункової залози — інсуліну — призводить до цукрової хвороби [діабету]; випадіння функції щитовидної залози — до кретинізму (Наука.., 3, 1967, 37).
2. перен. Тупоумство, розумова обмеженість. Чиновники.. втекли.., посилаючи прокльони на адресу Піппо Бенедетті, звинувачуючи його в кретинізмі (Загреб., Європа. Захід, 1961, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 337.