КРИЖАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Те саме, що замерза́ти 1, 3. Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті, і тільки сніжинки, набиваючись під повіки, ворушили її довгі вії, на яких крижаніла сльоза (Стельмах. І, 1962, 644); На льоту ворони крижаніли, додолу каменем падали (Збан., Сеспель, 1961, 235); // Дубіти, костеніти (у 1 знач.). Мертвіла приморожена щока, терпли, крижаніючи, руки (Ле, Право.., 1957, 189).
◊ Кров крижані́є (крижані́ла) в жи́лах — те саме, що Кро́в застига́є (засти́гла, холо́не, захоло́ла) в жи́лах (див. жи́ла1 1),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 343.