КРИКЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Нервовохвора жінка, що страждає від крикливиць (у 2 знач.); істеричка. Зараз Тетяна на батька ні з того ні з сього напускається. А там ще й на крикливицю обернеться… (Шовк., Людина.., 1962, 111); Крикливиця враз замовкла, знітилася (Кач., II, 1958, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 345.