КРУТАНИ́НА, и, ж., розм.
1. Поспішний, безладний рух; метушня. В домі почалось ворушіння, крутанина та біганина (Н.-Лев., IV, 1956, 556).
2. рідко. Те саме, що круті́йство 2, 3. — При тім же я міркую, що ми свої люди, так і говорімо ж без непотрібної крутанини (Фр., II, 1950, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 373.