КРЯЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., діал.
1. Працювати, не розгинаючи спини.
2. Дбати, турбуватися про когось. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив [скривдив] (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 379.