КРІСЕ́ЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2. Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (Свидн., Люборацькі, 1955, 177); Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (Вас., III, 1960, 222); Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка (Стельмах, І, 1962, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 358.