НАБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. набу́ти, набува́ти11, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану "господарську" підготовку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 76); Широке впровадження комплексної механізації ферм і набуття тваринниками високої кваліфікації сприятиме підвищенню продуктивності праці (Рад. Укр., 30.1 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 22.