НАГНІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАГНІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех. Натискаючи, переміщати і зосереджувати в обмеженому просторі (повітря, рідину і т. ін.). Відцентровий насос, встановлений біля ріки, водоймища чи резервуару, по металевих трубах нагнітає воду до гідромонітора (Наука.., 9, 1959, 13); Замість повітря компресори нагнітатимуть у свердловину газ (Донч., II, 1956, 192); * Образно. Тур очима свердлив темряву. Здавалось, поїзд, нагнітаючи шум, ішов прямо на нього (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 711).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.