НАЛИ́В, у, ч.
1. Дія за знач. налива́ти, нали́ти 1. Пляшки для наливу готової продукції.
2. Набухання від припливу соків (про плоди, зерно і т. ін.). Жито спідсподу жовте, не стає сили для наливу (Горд., II, 1959, 322); Гречка.. дуже чутлива до високих температур і посухи в період цвітіння і наливу зерна (Колг. Укр., 2, 1962, 15); // поет. Сік, яким наповнилися плоди чи зерно. Сизий налив плоду стоїть під тонкою шкіркою, що не має жодної зморшки (Ю. Янов., І, 1958, 179); Металевим наливом Колос жита зважнів (Дор., Літа.., 1957, 34).
∆ Білий налив — сорт яблуні та її плоди. Білий налив. Російський сорт, походить з Прибалтики (Сад. і ягідн., 1957, 58).
3. вет. Пухлина на нозі у коня.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 117.