НАМУ́ЛИСТИЙ, а, е. Який містить у собі багато намулу. Життя текло, мов річка плитка і намулиста (Фр., V, 1951, 412); Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (Гончар, II, 1959, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 132.