НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех.
1. чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось. Вони зовсім вибилися зо сну і почали водою натирати йому [дідові] ноги й груди (Фр., VI, 1951, 195); Старий козак у благенькій киреї набрав повні жмені сипучого снігу й почав ним натирати вуха (Панч, Гомон. Україна, 1954, 8); Він зараз дістав іорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік (Кв.-Осн., II, 1956, 82); Втретє натерши шию й обличчя милом, він наливає до вмивальника останню воду з відра (Трубл., І, 1955, 94); // Натискаючи чим-небудь, терти.
2. чим і без додатка. Начищати до блиску, тручи чим-небудь або втираючи що-небудь. Дід Григорій і не виходив з церкви. Натирав ставники самоварною мастю, щоб аж горіли (Мик., Кадильниця, 1959, 56); [Сухарик:] Якщо у вас хороша квартира, її треба фарбувати, білити, натирати паркет (Коч., II, 1956, 328); Крім Марисі, прислуговує ще старша жінка Янова, до обов’язків якої входить наносити дрова з підвалу, витріпати килим та доріжки, натерти підлоги (Вільде, На порозі, 1955, 131).
До бли́ску натира́ти див. блиск.
3. Тручи, завдавати болю, пошкоджувати шкіру і т. ін. Тендітне біле тіло [Параски] не тонкого льону сорочка прикриває, а матірка з десятки натирає його до розчосу (Мирний, IV, 1955, 33); Десь з-під фронту колгоспники.. женуть худобу в евакуацію, і корови тужно ревуть.., спотикаються, натираючи ногами давно недоєні, порозбухалі вим’я (Гончар, Людина.., 1960, 89); — Клятий черевик ногу натер на п’яті, то не можу спішити (Томч., Готель.., 1960, 97).
◊ Натира́ти (нате́рти) мозолі́ (мозоля́): а) довго тручи чим-небудь шкіру, призводити до виникнення рогового шару в певних місцях. На полі й перші мозолі натер, а з ними то вже й у забій спустився (Головко, Мати, 1940, 45); б) багато і наполегливо працювати. Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще — натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Мушк., Серце.., 1962, 217).
4. Подрібнювати тертушкою або розтирати чим-небудь. Вона знайшла ріпу, натерла на тертушку і обліпила Христі червоні пальці (Мирний, III, 1954, 77); // Подрібнюючи тертушкою або розтираючи чим-небудь, виготовляти певну кількість чогось. Ми натерли з свіжого березового віника "тютюнового" порошку (Сміл., Сашко, 1957, 225).
5. с. г. Звільняючи стебло конопель від костриці, виготовляти певну кількість волокна. Пряжі теж чимало наготовили — натерли, начесали (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137).
◊ Нате́рти пе́рцю в ніс — завдати клопоту, неприємностей, досадити кому-небудь чимось. Натер йому перцю в ніс (Номис, 1864, № 3970).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 212.